16 листопада відзначають своє професійне свято працівники радіо, телебачення та зв’язку. Наразі у нашому місті діють дві телерадіокомпанії: ТРК «Реал ТБ» та КП «ТРК “На своїй хвилі”» – офіційний засіб масової інформації Новодністровської міської ради.

Радіомовлення у нашому місті має досить давню історію, воно розпочало свою діяльність ще у 1977 р. спільно із початком випуску багатотиражки «За высокие темпы» завдяки ініціативі міської влади та управління Дністровського комплексного гідровузла. Першою радіоведучою була Світлана Сембай, на цій ниві також працювала і Тамара Морошан.

Друге дихання міське радіомовлення отримало у 2002 році, коли рішенням сесії Новодністровської міської ради була створена телерадіокомпанія «На своїй хвилі». Протягом 13 років свого існування творчий колектив ТРК змінювався декілька разів. Звукорежисерами свого часу працювали Артем Копачинський, Геннадій Корольов, Сергій Харитонов та Ігор Лалак. Із радіоприйма-чів до слухачів зверталися Владислав Цопа, Галина Вовчук, Наталія Максимчук, Айтен Джафарова, Яна Карбунар, а після об’єднання ТРК із газетою «Новодністровськ» в ефірах почали звучати репортажі Інни Гончар та Лідії Желєзної. Наступними пізнавали специфіку роботи радіоведучих та розвивали свої журналістські вміння Анастасія Жалюк та Інна Руснак. У 2011 році після розташування підприємства в одному приміщенні творчий тандем радіо й газети зміцнився і зробив кореспондентів універсальними: відтоді робота над виходом газети і радіопрограмами ведеться спільно всім колективом. Сьогодні новодністровське радіо звучить голосами Вадима Ревуцького, Інни Гончар та Анастасії Жалюк.

КП «ТРК “На своїй хвилі”» має деяку особливість: наша робота не обмежується тільки виготовленням та трансляцією радіопрограм, до статутної діяльності підприємства входить випуск щотижневика «Наша газета. Новодністровськ», технічна підтримка та інформаційне наповнення публіцистичними матеріалами офіційного сайту міської ради, а також надання рекламних, друкарських та поліграфічних послуг.

Цими днями минає рік відтоді, як наша  телерадіокомпанія піднялася на черговий щабель розвитку інформаційного простору міста – радіопрограми власного виробництва почали виходити не тільки по дротовому радіо, а й у FM-діапазоні: на хвилі 106,6 Українського радіо. Із того часу щоранку у будні новини Новодністровська можна дізнатись із інформаційно-розважальних 15 хвилинних випусків (6.30–6.45). Цей крок був надзвичайно важливим, адже аудиторія слухачів проводового радіо з кожним роком стрімко зменшується. На жаль, національний оператор зв’язку після приватизації не зацікавлений у розвитку, або хоча б у збереженні мережі дротового радіо.

Так, наприкінці жовтня минулого року, після отримання ліцензії на мовлення та усіх дозвільних документів, Ігор Лалак (тоді директор, а нині – відповідальний редактор КП «ТРК “На своїй хвилі”») зміг вирішити складну технічну проблему здійс-нення «вклинення» наших трансляцій в ефір Українського радіо у відведені часові відрізки. Це вдалося завдяки плідній співпраці із Чернівецькою філією концерну РРТ (директор Олександр Бєлов), повній підтримці колективу обслуговуючого персоналу Новодністровської телевежі на чолі із Юрієм Дмитрієвим, а також за сприяння приватного підприємця Ігоря Філіпця, який надав нашому підприємству окремий інтернет-канал, що напряму з’єднує студію та сервер на телевежі для передачі радіопрограм. Приємно, що все це вдалося реалізувати без великих фінансових затрат, а відповідно – і навантаження на місцевий бюджет. Також виключно за рахунок власних прибутків відбувається й оплата за усі послуги, необхідні для здійснення трансляцій.

Варто наголосити на тому, що завдяки передачі новодністровських новин у межах усього Сокирянського району, як по дротовому, так і в FM-радіо, здійснюється інформаційний зв’язок нашого міста із районом, це особливо важливо зараз, у контексті територіальної реформи. А після об’єднання навколишніх сіл із Новодністровськом саме радіо буде готовою об’єднуючою інформаційною ланкою спілкування влади та громади. Не варто применшувати роль радіомовлення як оперативного ЗМІ у нинішніх неспокійних умовах: саме воно може першим сповістити життєво важливу інформацію.

Загалом FM-радіо залишається найдоступнішим ЗМІ, гарантом забезпечення конституційних прав громадян на доступ до інформації. На жаль, частині новодністровців не по кишені передплачувати міську газету, користуватися мережею кабельного телебачення, а Інтернет, хоч і набув значної популярності, не охоплює стовідсотково усі верстви населення.

Наразі одним із головних пріоритетів роботи КП «ТРК “На своїй хвилі”» є покращення інформаційного супроводу діяльності органів місцевого самоврядування, адже непорозуміння, що деколи виникають у зв’язку із певними управлінськими рішеннями, часто мають у корені непоінформованість мешканців міста, які, на жаль, здебільшого формують свою думку, зважаючи на плітки та пересуди, а не на офіційні джерела. Ми постійно працюємо над підвищенням якості інформаційного наповнення програм, пошуком шляхів наближення до слухачів. Так перспективним напрямком є розміщення радіопрограм на офіційному сайті підприємства, тоді їх можна буде прослухати будь-коли. Потрібно збільшити тривалість відрізків трансляцій, щоб вони відбувались у зручний для слухачів час: зміна ліцензії довгий процес, пов’язаний із паперовою тяганиною, але реальний. Хтозна, можливо, колись у Новодністровську вдасться організувати цілодобове FM-мовлення!

Тож починайте свій день із хорошого настрою та добрих новин разом із творчим колективом ТРК «На своїй хвилі», адже це так просто бути в курсі подій нашого міста – вмикайте свої радіоприймачі о 6.30 на хвилі 106,6!

Колектив КП «ТРК “На свої хвилі”»

Спогади новодністровських радійників

«Що згадати про радіо? Хіба те, що деякі жінки говорили, що їхні чоловіки не встають вранці з ліжка, поки не почують моє вітання «Доброго ранку, шановні новодністровці!» Смішно, але так і було. А в Ожеві радіо працювало не у всіх, тому односельчани приходили до моєї мами, щоб почути вітання з днями народження для своїх рідних… Іще було дуже багато приколів при записуванні ефіру. Артем Капачинський зібрав усі наші з Наташкою Максимчук «фе» і на день радіо запустив у ефір. Це було шоком для нас... Але найголовніше, що мені дуже подобалось іти вранці до схід сонця, коли сніг скрипів під ногам, місто ще спало, тільки дехто, такі, як і я, поспішав на роботу. Позивний Новодністровського радіомовлення для мене назавжди буде найдорожчим і незабутнім…»

Галина Вовчук

«На новодністровському радіо я змінила свою колегу Світлану Сембай, яка довгий час була голосом будови і нового міста, але після смерті матері виїхала до Львівської області.

Передачі тоді були двічі на тиждень, рано-вранці, коли робітники збиралися на роботу – о 6.15. Структура 15-хвилинної передачі будувалася так: короткі новини з життя будови, інтерв’ю з фахівцем, гостем міста чи просто цікавою людиною, музична сторінка.

Зазвичай передача транслювалася на Новодністровськ і сусідні села. Йшла вона у запису. І ось ця обставина народжувала чимало курйозних ситуацій. Люди думали, що диктор говорить у прямому ефірі, тому могли подзвонити серед ночі і попросити зробити якесь оголошення чи передати комусь вітання. Одної ночі десь біля четвертої години ранку подзвонив щасливий батечко, дружина якого щойно народила немовля, і попросив привітати себе з цією подією. А потім ображався, що привітання прозвучало аж через день.

Із привітаннями взагалі виникало багато казусів. Коли тобі дарують пісню, ти вслуховуєшся в кожне слово, ніби воно несе якийсь код. Одну поважну даму чоловік привітав із днем народження і попросив передати пісню у виконанні Кобзона. Була така мила пісня зі словами: «Нечего надеть, что ни говори – не нравятся платья. Буду одевать с ног до голови я тебя в обьятья». Після передачі обурена жінка кричала мені: «Чому ви вважаєте, що я не маю що одягти?»

А одного начальника колектив попросив привітати «хорошою піснею». Я підібрала «Мое детство – рыжий конь». Гарні слова про дитинство і про те, що життя пробігає дуже швидко… На початку робочого дня в УМР стояв регіт: іменинника привітали словами: «З днем народження, рижий кінь!».

Після таких інцидентів я дуже уважно прослуховувала всі пісні, перед тим, як переписати на плівку. До таких пісень, як «А липи цвітуть», «Місячне колесо» від Іво Бобула, чи «Луна, луна» від Софії Ротару претензій ніколи не було. Тож «Цвіли липи» через передачу.

У Португалії я вела передачі для іммігрантів у прямому ефірі. Це дуже цікаво, але й дуже відповідально. Існує прямий зв’язок зі слухачем. Може подзвонити дядько і попросити дозволу прочитати свій вірш. А один раз в Різдво ми колядували разом: ті, хто сидів за святковим столом дома, і я – у студії.

Люблю радіо. Зараз працюю в Національній радіокомпанії України кореспондентом по Португалії. Розповідаю про найяскравіші політичні події в країні, про життя діаспори, яка кожну мить думає про рідну Україну і чим може допомагає їй у боротьбі за цілісність кордонів.»

Тамара Морошан, Лісабон, Португалія

\