До дня народження (25-го березня) і для світлої пам’яті про письменника, поета, журналіста, члена НСПУ і НСЖУ та незвичайну людину - Івана Семеновича Нагірняка, який вже будучи важко хворим писав свої високохудожні твори, публіцистику, видавав книги надзвичайної цінності для нас і для наших нащадків та ще й популяризував творчість знаних українських літераторів і митців, організовував зустрічі із ними. Новодністровці добре пам’ятають одну із його останніх зустрічей з видатною поетесою Тамарою Севернюк та відомою співачкою і художницею з Івано-Франківська Зоєю Слободян.

Радіопередача присвячена дню народження Івана Нагірняка

Ясно сяє Іванова зірка...
Десь до втрати за рік - до відходу Івана
У Господні далекі небесні світи
Була зустріч митців. Але звістка погана
Ще старалася нас вберегти, обійти...

Ми сміялись до сліз, допізна жартували,
Пили каву, співали, як вміли, пісні,
Знов пили каву і декламували, -
То було, як в найкращому доброму сні.

То Тамара, то Зоя брали в руки гітару,
А Іван нам новели свої дарував.
Ми їх пили, як воду цілющу і талу,
І до ранку тоді вітер перли збирав...

Дивний спогад у серці горить - не жевріє,
Бо назбираний хмиз підкидаю щодня.
І над вогнищем пам’яті небо зоріє, -
Ясно сяє Іванова зірка здаля...

Із незабутніх спогадів
Галини Мельник

Івану Семеновичу Нагірняку

Вже заврунились виткані миті

Поцілунком п’янкого серпанку –

І весна у заквітчаній свиті

Дрібним дощиком дихає зранку.

Та однак щось бракує цим квітам

І слова так і губляться в тиші –

Бо відлунює болем те літо,

Що мовчанням вже осені пише…

Скільки ж березень цей пам’ятає:

І обіймів, і віршів єднання…

А тепер лиш незримо гортає

Книгу пам’яті замість вітання.

Скільки ж березень сили утратив,

Не розквітнувши вельоном слова,

Бо здійнялася ген понад хату

Незакінчена раптом розмова.

Скільки ж березень цей всиротіло

Не всміхнеться крізь сльози туману!..

Десь за хмарами й сонце присіло,

Обіймаючи нишком Івана…

23–24.03 2016 р.

Інна Гончар